І якщо ще рік тому майже всі сміялися з надуманих висловлювань російського президента, то сьогодні, коли Україна стоїть на порозі прірви, ці жахливі заяви викликають тільки страх перед неминучим.

Одна з головних речей, яку потрібно розуміти абсолютно кожному, полягає в тому, що відсутність вікна для переговорів потенційно може зробити з України "обрубок".

Для Путіна це означає лише одне — часткова або повна капітуляція України. І якщо торік російський диктатор міг про це тільки мріяти, то зараз усе йде до того, що Кремль цілком серйозно візьметься за реалізацію цього трагічного сценарію. Але чому так, невже негативні зміни з'явилися так різко і раптово? Звичайно ж ні.

Почнемо з того, що закінчується другий рік війни. Абсолютно весь світ втомився від цього кровопролитного і безглуздого жаху, який розв'язала Путінська Росія. Європа, запаси озброєння і боєприпасів якої виснажені, допомагає лише словами й траншами для виплати зарплат військовим. США і зовсім не ухвалили пакет допомоги для України на 2024 рік, що підкосило не тільки Офіс Президента, а й усіх українців, які стежать за політичною ситуацією у світі. "Захід зливає Україну" — приблизно так це звучить з вуст багатьох експертів і скептиків української перемоги. Фраза, звісно, надто гіперболізована, однак, суті не змінює. Україна більше не отримує зброї, не отримує достатньої кількості боєприпасів, не кажучи вже про ракети та наступальне озброєння. Україні з горем навпіл вистачає на те, щоб хоч якось оборонятися. І далі буде тільки гірше, адже допомоги ставатиме дедалі менше.

Інша причина полягає в тому, що Захід усе зрозумів. Скільки разів за весь час війни ми чули браваду про те, що Україна точно зможе перемогти РФ на полі бою, що є шанс покласти кінець цьому диктаторському режиму, причому лунали ці слова не тільки від гучномовних політиків України, а й від світових політичних діячів. І справді, кілька разів здавалося, що Росія ось-ось завалиться, це і кілька вдалих контрнаступів України, і “Пригожинський похід”, і боротьба двох веж Кремля. Але зараз усе по-іншому. Абсолютно кожна адекватна людина розуміє, що перемогти Путінську армію неможливо. У теорії це зробити можна, якщо союзники України почнуть передавати озброєння більше, ніж на початку війни, у 15-20 разів, не кажучи вже про злощасну авіацію і ракети дальнього радіуса, а цього, вочевидь, уже не буде ніколи.

Росія має колосальний мобілізаційний ресурс, з яким Україна не зрівняється ніколи. РФ продовжує набір добровольців, недалеких людей, які продовжують іти на війну за гроші, у нас же таких людей майже не залишилося. Досить подивитися що відбувається з мобілізацією. ВПК РФ також частково став на військові рейки, якщо згадати розповіді українських військових експертів про те, що ракети Росії закінчаться до 2023 року, то зараз, ці ж самі експерти говорять про те, що запаси деяких видів ракет у Росії більші, ніж до початку вторгнення, але ж це ж абсурд! Санкції, економічне падіння, як РФ може собі це дозволити? Звичайно ж може.

Весь світ все також купує російські енергоносії, а західні запчастини для ракет і дронів РФ спокійно отримує через треті країни. Та сама співпраця Китаю з РФ, з якої багато хто сміявся і говорив, що Китай відбере частини РФ і зробить її своїм васалом, теж приносять Росії величезні гроші у військовий бюджет.

А що Україна? Одне з найболючіших питань. А полягає воно в тому, що під час війни в країні найбільша корупція за всі роки Незалежності. Слова гучні, але з огляду на війну, це так і є. Якщо заглибитися в те, що буквально щодня чуєш про десятки й сотні мільйонів вкрадених грошей, які так і не потрапили до ЗСУ, то можна збожеволіти. Гроші крадуть, виділяють на тротуари, знімають ток-шоу і пропаганду, але тільки не на допомогу військовим.

Сьогодні ситуація на фронті така, що по всій лінії фронту ЗСУ стоять у глухій обороні. При цьому Росія продовжує успішно знищувати й захоплювати села та міста. Україна вже втратила Мар'їнку, за яку боролася 10 років, і зовсім скоро втратить Авдіївку, що загрожує черговою катастрофою. Ще один сумний факт полягає в тому, що Україна втрачає навіть те, що відвоювала за період літнього розпіареного політиками контрнаступу, на який ставив Захід і який з тріском провалився.

Безсумнівно, Путіну доповідають про обставини на фронті й подальші дії, а коли він остаточно зрозумів, що йому і його режиму нічого не загрожує, то усвідомив, що це далеко не кінець і вікно можливостей знову відкрите.

По-перше, ЗС РФ точно вистачить сил захопити решту Донецької та Луганської областей, що буде просто фантастичною перемогою і виконанням однієї з цілей так званої "СВО". Чи станеться це наступного року, чи ні, не зрозуміло. Але за нинішньої ситуації рано чи пізно це станеться. А воювати Путін має намір довго, про що він сказав на своїй пресконференції. Можливості та ресурси у нього є. А тепер головне питання, чи піде він далі?

Очевидно, що ніхто не вірить, що ВС РФ знову підуть на Київ, план, м'яко кажучи, не з реалістичних, але що заважає піти на прифронтовий Харків? Відповідь — нічого. На пресконференції він знову зазначив, що Харків і Одеса — це російські міста, натякнувши, що може спробувати знову захопити їх. І якщо з Одесою питання значно ширше, хоча і його можна довго ялозити, то з Харковом ситуація інша. Це може статися як у 2025, так у 2026 або 2027, про що пишуть світові західні ЗМІ. До того моменту РФ за бажання може повністю стати на військові рейки для досягнення своїх цілей.

Тепер головне у всьому цьому. Що робити Україні? Як бути? По-перше, потрібно упустити тезу про "боротьбу до останнього українця". Це не актуально і попросту неможливо. Не потрібно шукати тут зраду чи щось на кшталт цього. Повна мобілізація і ставка на м'ясний щит може знищити Україну як націю, а цього український народ не дозволить. При чому, все, що останнім часом робить і каже Зеленський і ОП, говорить про те, що такі ідеї в їхніх головах є. Це і посилення примусової мобілізації, і слова про неможливість переговорів, і заяви про майбутні уявні перемоги, особливо на межі поразки.

Україні потрібне вікно для переговорів, це розуміє як Європа, так і США. А головне, що це все більше розуміє український народ. З кожним днем все більше і більше молодих хлопців гине за те, щоб Україна залишилася існувати, за свою землю, але що залишиться від України, якщо ситуація продовжить розвиватися в цьому напрямку? Питання риторичне.

Потрібно бути реалістом і шукати компроміс, поки на це є можливості, адже в один прекрасний момент ми можемо прокинутися з жахом і дізнатися про те, що "Росія знову почала повномасштабне вторгнення в Україну", але що станеться тоді?

З виступу Путіна очевидно, що він поки що розглядає вікно  можливості перемовин і єдине що на них може обговорюватись  - це умови капітуляції  України.  Але його влаштовує другий шлях — відсутність таких перемовин і знищення опору України військовим шляхом, захоплення всієї території та повна "денацифікація".  

РФ вже запланувала витрати на озброєння в розмірі 300т доларів на найближчі три роки (в перерахунку на вартість виготовлення зброї це 900 млрд доларів, тому що вартість виробництва аналогічної зброї в Росії в три рази менша ніж в США за рахунок меншого розміру зарплати та інших витрат)
Водночас західні "партнери" України не хочуть виділити навіть 20 млрд доларів на майбутній рік.  Чия буде перемога у цій війні здогадатись не важко.  А вікно можливості перемовин скоро закриється.  Як скоро? Може через місяць.  А може і раніше.  

Розумні правителі в подібних умовах обирали капітуляцію -, тому що вона дозволяє зберегти країну та людей.

   А от яку долю Україні готує Зеленський, заявляючи що буде воювати до останнього українця?